В ожидание зарплаты
Мнишь себя ты виноватым.
Ты - проситель нищий, странный
У тебя на сердце рана -
Как семейство прокормить?
Как безрадостно так жить?
Вот опять с зарплатой тянут,
И на ней как на арканах
Всех ведут, словно на казнь,
Словно в милости отказ.
В ожидании зарплаты
Жизнь в тисках её зажата.
И решаешь всякий раз,
Что жесток судьбы указ.
В это древнее проклятье
Все оделись, словно в платье,
А Спаситель - только Бог.
Вот и молишь, чтоб сберёг.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.